лет
ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ ( див. літ¹).
Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381).
◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти.
В горах орли зривалися у лет (Нагн., Вибр., 1950, 151).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лет — лет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лет — У. У поетичному вжитку – те саме, що літ, летіння. Після кільканадцяти кілометрів скаженого лету Заболотний, не питаючись згоди, раптом звернув убік (О.Гончар). Літературне слововживання
- лет — літ. політ. Словник синонімів Караванського
- лет — -у, ч., поет. Дія за знач. літати і летіти; літ (див. літ I). Зриватися в лет. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лет — ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі .. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (М. Коцюбинський); Справжній мисливець той.. Словник української мови у 20 томах
- лет — висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І. Фразеологічний словник української мови
- лет — Лет, ле́ту, звич. літ, ле́ту Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лет — Лет, -ту м. Леть, полетъ. Туди саме лет (бджолам) через яр. Черк. у. Словник української мови Грінченка