лет

Значення в інших словниках

1. лет — лет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. лет — У. У поетичному вжитку – те саме, що літ, летіння. Після кільканадцяти кілометрів скаженого лету Заболотний, не питаючись згоди, раптом звернув убік (О.Гончар). Літературне слововживання
3. лет — -у, ч., поет. Дія за знач. літати і летіти; літ (див. літ I). Зриватися в лет. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лет — ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі .. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (М. Коцюбинський); Справжній мисливець той.. Словник української мови у 20 томах
5. лет — висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І. Фразеологічний словник української мови
6. лет — Лет, ле́ту, звич. літ, ле́ту Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лет — ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ ( див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381). ◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти. Словник української мови в 11 томах
8. лет — Лет, -ту м. Леть, полетъ. Туди саме лет (бджолам) через яр. Черк. у. Словник української мови Грінченка