Значення в інших словниках
-
лет —
лет іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
лет —
У. У поетичному вжитку – те саме, що літ, летіння. Після кільканадцяти кілометрів скаженого лету Заболотний, не питаючись згоди, раптом звернув убік (О.Гончар).
Літературне слововживання
-
лет —
-у, ч., поет. Дія за знач. літати і летіти; літ (див. літ I). Зриватися в лет.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лет —
ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі .. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (М. Коцюбинський); Справжній мисливець той..
Словник української мови у 20 томах
-
лет —
висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І.
Фразеологічний словник української мови
-
лет —
Лет, ле́ту, звич. літ, ле́ту
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лет —
ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ ( див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381). ◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти.
Словник української мови в 11 томах
-
лет —
Лет, -ту м. Леть, полетъ. Туди саме лет (бджолам) через яр. Черк. у.
Словник української мови Грінченка