лечо ЛЕ́ЧО, невідм., с., кул. Овочева страва на основі свіжого перцю та помідорів. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках лечо — ле́чо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови лечо — невідм., с. Консервований червоний угорський перець із помідорами та цибулею. Великий тлумачний словник сучасної мови