лизун
ЛИЗУ́Н, а́, ч., зневажл.
1. Той, хто любить лизатися (у 2 знач.).
І здавалося йому [сусідові], що всі оті лизуни, всі оті фертихи, є щось тимчасове .. і дівчина немов вертається щоразу до нього, як до сталої підпори свого життя (В. Підмогильний).
2. перен. Те саме, що лизоблю́д.
– Що ж то ти робиш? – Не бач? Не відчиняють гемонські панські лизуни. Не пускають по волі – увійдемо силою (Панас Мирний);
В повітрі заблищали шаблі і кулаки, почулася лайка .. – Ах ти, панський лизуне! – Хлопська пико! (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)