лизун
ЛИЗУ́Н, а́, ч., зневажл.
1. Той, хто любить лизатися (у 2 знач.).
2. перен. Те саме, що лизоблю́д.
— Що ж то ти робиш? — Не бач? Не відчиняють гемонські панські лизуни. Не пускають по волі — увійдемо силою (Мирний, IV, 1955, 187);
В повітрі заблищали шаблі і кулаки, почулася лайка..— Ах ти, панський лизуне! — Хлопська пико! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 488).
Словник української мови (СУМ-11)