лизун
Лизу́н. Підлабузник, підбрехач. Йдуть до сеї каси майже самі лизуни, що за порцию люри дали би й рідну маму (Бб, 1907, 32, 2)
// порівн. пол. lizuch — 1) ласун; 2) підлабузник, підбрехач, lizus, розм. -підлабузник, підлещувач lizusować, розм. підлабузнюватися, підлещуватися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.