лизь

ЛИЗЬ, я, ч.:

◇ (1) Лизь (ли́зень, чорт) зли́же кого, лайл. – пропаде, зникне хто-небудь.

[Степан:] Анахтемо, замовчи, бо тут тебе й чорт злиже! (М. Кропивницький);

Неха́й (хай) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) зли́же (лизне́) див. ли́зень;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) злиза́в <�Ли́зень злиза́в (лизну́в)> див. ли́зень.

Значення в інших словниках

1. лизь — лизь іменник чоловічого роду вживається переважно у складі фразеологізму  Орфографічний словник української мови
2. лизь — неха́й (хай) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) зли́же (лизне́) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги до когось, недоброго побажання комусь. Нехай тебе лизень злиже! (М. Номис); Нехай тебе лизень лизне (Сл.  Фразеологічний словник української мови
3. лизь — ЛИЗЬ: ◊ Як лизь злиза́в див. зли́зувати.  Словник української мови в 11 томах
4. лизь — Лизь, -зя м. = лизень. як його лизь злизав! = як лизень злизав його. Мир. ХРВ. 116.  Словник української мови Грінченка