ликати

ЛИ́КА́ТИ, ли́ка́ю, ли́ка́єш, недок., що, діал.

Ковтати.

Ходжу до доктора.., ликаю бром як спасення, висипляюся добре (В. Стефаник);

Дарка заплющувала очі і ликала кминковий суп, ложку за ложкою (Ірина Вільде);

Чуйкевич нагнав свого коня, щоб не ликати порохів (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. ликати — ли́ка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ликати — ликаю, ликаєш, недок., перех., діал. Ковтати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ликати — ли́кати (ли́ґати) ковтати (ср, ст): Мамця нас, малих, змушували пити ложку трану щодня. Ликати треба було відразу, а щоб перебити той смак, давали нам мармоляду (Авторка); Е, може б, так молока ликнути, що, фраєри? Та ж я їв ще передучора... (Лисяк)||поликати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. ликати — КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. ликати — ЛИ́КА́ТИ, ли́ка́ю, ли́ка́єш, недок., перех., діал. Ковтати. Ходжу до доктора.., ликаю бром як спасення, висипляюся добре (Стеф., III, 1954, 223); Дарка заплющувала очі і ликала кминковий суп, ложку за ложкою (Вільде, Б’є восьма, 1945, 17).  Словник української мови в 11 томах