липучий
ЛИПУ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що липки́й.
Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів і липучого сміття, серед густої маси спітнілих людей (В. Підмогильний);
Легка бджола за взятком полетить .. Бруньки липучі лопнуть на каштанах (М. Рильський);
Дівчина по коліна провалилася в трясовину .. Липуча твань чавкала, здіймалась пухирями (О. Донченко);
* Образно. Голова болить, як не лусне, в ній мляво, як мокрі мухи, лазять розірвані й липучі думки (Дніпрова Чайка);
– У нас народ липучий до доброго діла (М. Чабанівський);
– Ви такі ввічливі, аж липучі, – з серцем промовила Люба (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)