лисиця
ЛИСИ́ЦЯ, і, ж.
1. Самиця лиса.
Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григір Тютюнник);
Гарно співали співачки, ніжно наші вуха кусаючи. Одна з них була лисицею, інша – переодягнутою принцесою (Ю. Андрухович);
* У порівн. За ними весело поспівав Рюрик, з червоним, як лисиця, своїм сином Ростиславом (К. Гриневичева);
Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Григорій Тютюнник);
Ні, закопались у пісок, як лисиці, не виженеш (С. Жадан).
2. Те саме, що лис 2.
Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями (Сл. Б. Грінченка).
3. перен. Те саме, що лис 3.
Та хитра лисиця [полководець Коментіол] знічев'я не полишить вигідні рубежі (Д. Міщенко);
Адам Кисіль – це .. хитра лисиця, швидше павук, що вміє добре плести сіть на людські душі (В. Чемерис);
* У порівн. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда – хитрий, як лисиця (І. Котляревський).
4. Намерзлий узор на віконних шибках або незамерзла частина шибки.
На шибах заблищали золотом і зарожевіли морозяні лисиці... (І. Багряний).
5. тільки мн., діал. Різного типу дерев'яні пристрої, лещата і т. ін.
Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться (Сл. Б. Грінченка);
Хата наша .. похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала (Ганна Барвінок);
На “лисиці” під стелею Татарчиха поклала пучок сухих васильків (С. Васильченко).
Ли́сом [лиси́цею] підши́тий див. підши́тий.
△ (1) Чо́рно-бу́ра лиси́ця – лисиця чорної масті з сивиною; сріблясто-чорна лисиця; хутро цієї тварини.
Понад годину лунали постріли. Двадцять три вовки, одинадцять рудих і дві чорно-бурі лисиці стали здобиччю мисливців (З. Тулуб);
Все, що було в мішках, витрусили на землю, і всі здивувались, побачивши, що в зайвому, восьмому, мішку, набитому найтугіше, серед шкірок білки і горностая були дві чорно-бурі лисиці дивної краси (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)