лисиця
ЛИСИ́ЦЯ, і, ж.
1. Самиця лиса.
Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григір Тютюнник);
Гарно співали співачки, ніжно наші вуха кусаючи. Одна з них була лисицею, інша – переодягнутою принцесою (Ю. Андрухович);
* У порівн. За ними весело поспівав Рюрик, з червоним, як лисиця, своїм сином Ростиславом (К. Гриневичева);
Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Григорій Тютюнник);
Ні, закопались у пісок, як лисиці, не виженеш (С. Жадан).
2. Те саме, що лис 2.
Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями (Сл. Б. Грінченка).
3. перен. Те саме, що лис 3.
Та хитра лисиця [полководець Коментіол] знічев'я не полишить вигідні рубежі (Д. Міщенко);
Адам Кисіль – це .. хитра лисиця, швидше павук, що вміє добре плести сіть на людські душі (В. Чемерис);
* У порівн. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда – хитрий, як лисиця (І. Котляревський).
4. Намерзлий узор на віконних шибках або незамерзла частина шибки.
На шибах заблищали золотом і зарожевіли морозяні лисиці... (І. Багряний).
5. тільки мн., діал. Різного типу дерев'яні пристрої, лещата і т. ін.
Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться (Сл. Б. Грінченка);
Хата наша .. похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала (Ганна Барвінок);
На “лисиці” під стелею Татарчиха поклала пучок сухих васильків (С. Васильченко).
Ли́сом [лиси́цею] підши́тий див. підши́тий.
△ (1) Чо́рно-бу́ра лиси́ця – лисиця чорної масті з сивиною; сріблясто-чорна лисиця; хутро цієї тварини.
Понад годину лунали постріли. Двадцять три вовки, одинадцять рудих і дві чорно-бурі лисиці стали здобиччю мисливців (З. Тулуб);
Все, що було в мішках, витрусили на землю, і всі здивувались, побачивши, що в зайвому, восьмому, мішку, набитому найтугіше, серед шкірок білки і горностая були дві чорно-бурі лисиці дивної краси (І. Багмут).
Значення в інших словниках
- Лисиця — Лиси́ця прізвище Орфографічний словник української мови
- лисиця — ЛИСИЦЯ – ЛИС Лисиця, -і, ор. -ею. Хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; переносно – про хитру, лукаву людину. Лис, -а. Самець лисиці. Літературне слововживання
- лисиця — [лиесиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- лисиця — -і, ж. 1》 Самка лиса. || Те саме, що лис 1). 2》 перен. Те саме, що лис 2). 3》 Намерзлий візерунок на віконних шибках або незамерзла частина шибки. 4》 тільки мн., діал. Різного типу дерев'яні пристрої, лещата і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лисиця — 1. (він) лис, лисок, (вона) лиса, лиска, (воно) лисеня, лисенятко, лисиченя, (мала), лисичка, лисонька 2. це див. кран Словник чужослів Павло Штепа
- лисиця — стари́й лис; стара́ лиси́ця. 1. жарт. Бувала, досвідчена людина. — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя (спокусника). Мене (декана), старого лиса, кругом пальця обкрутити (П. Фразеологічний словник української мови
- лисиця — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
- лисиця — Лиси́ця, -ці, -цею; -си́ці, -си́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лисиця — ЛИСИ́ЦЯ, і, ж. 1. Самка лиса. *У порівн. — Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Тют., Вир, 1964, 9); // Те саме, що лис... Словник української мови в 11 томах
- лисиця — 1. Вертикальний брус проти випинання зрубу. 2. Різьблена дошка, підвішена під випусти даху чи верхню планку дерев'яного наличника (див. підзор). Архітектура і монументальне мистецтво
- лисиця — Лисиця, -ці ж. 1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. накривсь, мов лисиця хвостом. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Словник української мови Грінченка