1. Словник української мови в 11 томах

лисиця

ЛИСИ́ЦЯ, і, ж.

1. Самка лиса.

*У порівн. — Орися крутилася біля Сергія Золотаренка, як тічкуюча лисиця (Тют., Вир, 1964, 9);

// Те саме, що лис 1.

Там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Мирний, І, 1949, 179);

Живе лисиця в найрізноманітніших угіддях (Звірі.. Карпат.., 1952, 30);

Одягнена [жінка] з певним смаком: в пальті кольору кофе, з бурою лисицею на шиї (Чорн., Потік.., 1956, 225);

*У порівн. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця (Котл., II, 1953, 29).

2. перен. Те саме, що лис 2.

— Стара лисиця той Турковський! А я? де мої очі були?! (Л. Укр., III, 1952, 513);

Серед п’яниць, рабів похилих, Неситих скнар, важких тупиць… Серед шакалів і лисиць — Не жив я вільно, а таївся (Черн., Поезії, 1959, 253).

3. Намерзлий узор на віконних шибках або незамерзла частина шибки.

— Ось гляди, сину, з яким червоним ідуть! — показала мені мати через продуту лисицю в маленькій шибці (Збан., Єдина, 1959, 15).

4. тільки мн., діал. Різного типу дерев’яні пристрої, лещата і т. ін.

Хата наша .. похилилась… Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала (Барв., Опов.., 1902, 249);

На "лисиці" під стелею Татарчиха поклала пучок сухих васильків (Вас., Вибр., 1954, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Лисиця — Лиси́ця прізвище Орфографічний словник української мови
  2. лисиця — ЛИСИЦЯ – ЛИС Лисиця, -і, ор. -ею. Хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; переносно – про хитру, лукаву людину. Лис, -а. Самець лисиці. Літературне слововживання
  3. лисиця — [лиесиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. лисиця — -і, ж. 1》 Самка лиса. || Те саме, що лис 1). 2》 перен. Те саме, що лис 2). 3》 Намерзлий візерунок на віконних шибках або незамерзла частина шибки. 4》 тільки мн., діал. Різного типу дерев'яні пристрої, лещата і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лисиця — 1. (він) лис, лисок, (вона) лиса, лиска, (воно) лисеня, лисенятко, лисиченя, (мала), лисичка, лисонька 2. це див. кран Словник чужослів Павло Штепа
  6. лисиця — ЛИСИ́ЦЯ, і, ж. 1. Самиця лиса. Марко набрехав Денисові, що коли виходив надвір за картоплею, то бачив біля багаття лисицю, яка хрумала курячі кісточки (Григір Тютюнник); Гарно співали співачки, ніжно наші вуха кусаючи. Словник української мови у 20 томах
  7. лисиця — стари́й лис; стара́ лиси́ця. 1. жарт. Бувала, досвідчена людина. — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя (спокусника). Мене (декана), старого лиса, кругом пальця обкрутити (П. Фразеологічний словник української мови
  8. лисиця — ЛИС (хижий ссавець родини собачих з цінним хутром і довгим пухнастим хвостом; хитра людина), ЛИСИ́ЦЯ. І хитрого лиса можна зловити (прислів'я); Він мріяв здобути собі в горах орля, вимуштрувати його для полювання і протягом зими здобути багато лисиць (З. Словник синонімів української мови
  9. лисиця — Лиси́ця, -ці, -цею; -си́ці, -си́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лисиця — 1. Вертикальний брус проти випинання зрубу. 2. Різьблена дошка, підвішена під випусти даху чи верхню планку дерев'яного наличника (див. підзор). Архітектура і монументальне мистецтво
  11. лисиця — Лисиця, -ці ж. 1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. накривсь, мов лисиця хвостом. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Словник української мови Грінченка