лиснючий

ЛИСНЮ́ЧИЙ, а, е.

Який лисніє, лисниться.

Дочки .. поначіплювали на себе золота та лиснючих дорогих діамантів (І. Нечуй-Левицький);

Тугий, ідеально-білий комірець, квітчаста краватка, дві лиснючі новенькі валізи, сірий м'який капелюх – все це, розуміється, впадало в очі на тлі рябої .. публіки (Б. Антоненко-Давидович);

На рослих лиснючих конях вилетіло чотири вершники (М. Стельмах);

З-під шапки грайливо вибивається над маленьким красивим вухом пасмо чорного, аж лиснючого волосся (Є. Доломан);

Єремія стояв на ґанку і їв хліб – у ту незабутню мить він раптом полюбив небо, сонце, лиснючу річку (Валерій Шевчук);

Дві дівчинки з її класу мусили змінити школу, одна навіть посеред навчального року – чорнява Римочка Браверман з величезними просинцево-білими бантами в лиснючих косах (О. Забужко).

Значення в інших словниках

1. лиснючий — лисню́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лиснючий — -а, -е. Який лисніє, лисниться.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лиснючий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под.  Словник синонімів української мови
4. лиснючий — ЛИСНЮ́ЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться. На рослих лиснючих конях вилетіло чотири вершники (Стельмах, На.. землі, 1949, 6); Дочки.. поначіплювали на себе золота та лиснючих дорогих діамантів (Н.-Лев., IV, 1956, 19).  Словник української мови в 11 томах