лисніючий
ЛИСНІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Який лисніє, лисниться.
На це зелене, бадиллясте, соковите та лисніюче море неначе зверху впав дощ з жовтих соняшників (І. Нечуй-Левицький);
– Порядок у танкових військах, хіба не бачиш? – показав очима на лисніючу чорним лаком бричку (Є. Доломан);
Зігнувши лисніючі шиї, проскакали лошата і зникли за вербами (М. Руденко);
Жалібниться у підвалі скрипка, та так жалібниться, що по краплині кров із жил висмоктує те печалування [та печаль]; музикант у витертому лисніючому фраку притулився лицем до скрипки, наче зрісся з нею (Р. Іваничук);
Буйних багато волів під залізом ревло, нещадимо Різаних, мекало кіз і овець густорунних багато; Також багато свиней білоіклих, лисніючих салом, Смажилось там, над Гефестовим полум'ям зверху простертих (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)