листатий
ЛИСТА́ТИЙ, а, е.
Із широким, великим листям; широколистий.
Здорові дикі груші та яблуні розкішно розкидають гіллясті листаті верхи (І. Нечуй-Левицький);
Очерет той був буйний, листатий і височенний (І. Багряний);
За садом височіли головасті соняхи впереміж з гінкою листатою кукурудзою – до кінця городу, де у вогкому трав'янистому пониззі сумовито бовваніли старезні крислаті верби і кущаста лоза (Є. Доломан);
Тримають дядьки на плечах свіжозрубану грабову тичку, з неї навіть не все листате віттячко стесано (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)