листвяний
ЛИСТВЯНИ́Й, а́, е́, рідко.
Те саме, що листяни́й.
Буки й тополі та інші листвяні дерева ніжним шумом своїм утворювали для нього [туркоту горлиці] щонайкраще тло (М. Рильський);
Іван з Юлією підійшли до замку, і брама сама відчинилася, вони ступили на мармурові сходи й піднялися на другий поверх; крізь віконця коридору виднілося синє око озера, за ним буяли в останньому спалаху листвяні ліси (Р. Іваничук);
Все глибше входить ліс зазубринами в воду, І шелест листвяний занурюється вглиб Ріки, де залягли важкі скарби на споді, Де схованку знайшли рухомі злитки риб (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)