листик

ЛИ́СТИК¹, а, ч., рідко.

Зменш. до лист¹.

[Лучицька:] Ох, оця квiточка! Скiльки було щастя... а тепер зав'яла... А цей листик зелений... (М. Старицький);

Мені відомий кожен листик кожного куща. Відчуваєш біль за зламану вітром тендітну гілочку (Олесь Досвітній);

* У порівн. Зевес моргнув, як кріль усами, Олімп, мов листик, затрусивсь (І. Котляревський).

ЛИ́СТИК², а, ч., розм.

Зменш. до лист².

Картка була також вложена в невеличкий листик і на обороті [звороті] має адрес [адресу] (І. Франко);

Після цього професор написав йому листика (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. листик — ли́стик 1 іменник чоловічого роду листя ли́стик 2 іменник чоловічого роду послання  Орфографічний словник української мови
2. листик — I -а, ч. Зменш. до лист I. II -а, ч. Зменш. до лист II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. листик — ЛИ́СТИК¹, а, ч. Зменш. до лист¹. *У порівн. Зевес моргнув, як кріль усами, Олимп, мов листик, затрусивсь (Котл., І, 1952, 242). ЛИСТИК², а, ч. Зменш до лист². Моїх книжок нехитрі листики не йшли на форуми і виставки (Бичко, Простота, 1963, 37).  Словник української мови в 11 томах
4. листик — Листик, -ка м. ум. отъ лист.  Словник української мови Грінченка