листовно
ЛИСТО́ВНО.
Присл. до листо́вний.
Від часу до часу доносила йому Оксана листовно, як його “одинокий товариш” проживає, але тепер замовкла (О. Кобилянська);
Андрій Шептицький листовно повідомляв ужгородський капітул, що через тяжку хворобу не може прибути на похорон, але молиться за покійного і виряджає до Ужгорода делегацію священиків на чолі з своїм заступником отцем Сліпим (С. Скляренко);
– При нагоді ці розпорядження можна зробити листовно під час найближчої поїздки пана бургомістра (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)