лисіючий
ЛИСІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Який лисіє.
Схилились над ним [Аркадієм Петровичем], цілуючи руки – з одного боку Антоша, його лисіючий син, а з другого – дочка (М. Коцюбинський);
Старенький темний берет хвацько тримався на .. лисіючій голові (Ю. Яновський);
Очі вхоплюють кожен його рух – це низький огрядний чоловічок з круглим обличчям, колись брюнет, а тепер капітально лисіючий суб'єкт (Любко Дереш);
* Образно. Терпкий синій дим стелився по городу, над картоплинням та лисіючими кущами порічок (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)