Словник української мови у 20 томах

лисіти

ЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати лисим (у 1, 2 знач.).

Голова його уже лисіла, де-не-де сідина пробивалася між рідким волоссям (Панас Мирний);

Стало випинатися вперед черево, віддималися щоки, рано почала лисіти на маківці голова (Б. Антоненко-Давидович);

Подивився я на нього, на ката всього міста нашого – такий непоказний, бліденький, у пенсне, ще й лисіти починає (В. Собко);

– Ти думала – молодітиму? Скоро й лисіти почну від цієї служби (М. Олійник);

Він уже другий рік як рунув гладшати, так само обвально, як і лисіти (О. Забужко);

* Образно. Ще цвіли соняшники і жоржини, .. але вже блякли, лисіли мальви під вікнами хати (В. Дрозд).

2. перен. Виднітися лисиною (у 2 знач.).

Вона [падь] була вкрита морем лісу, але де-не-де лисіли плями – галявини лук (І. Багряний);

Де-не-де темніли балки, лисіли оголені вітром горби (В. Козаченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. лисіти — (ставати лисим) облазити// випадає волосся.  Словник синонімів Полюги
  2. лисіти — лисі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. лисіти — Губити волос, ставати лисим; (- голий рельєф) виднітися, виділятися.  Словник синонімів Караванського
  4. лисіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати лисим (у 2 знач.). 2》 Виднітися лисиною (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лисіти — Сію, -сієш, недок. 1. Нахабніти. 2. Бути дуже здивованим. * офігівати.  Словник сучасного українського сленгу
  6. лисіти — ЛИСІ́ТИ (ставати лисим), ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм. рідше. — Док.: облисі́ти, полисі́ти, облі́зти. Голова його (пана) уже лисіла (Панас Мирний); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла, спорожніли його кишені (А.  Словник синонімів української мови
  7. лисіти — Ли́сі́ти, -сі́ю, -сі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лисіти — ЛИСІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати лисим (у 2 знач.). Голова його уже лисіла, де-не-де сідина пробивалася між рідким волоссям (Мирний, III, 1954, 160); Ясько давно помер. А я, сивий, ще й лисію… (Рильський, Поеми, 1957, 224)...  Словник української мови в 11 томах
  9. лисіти — Лисіти, -сію, -єш гл. Плѣшивѣть, лысѣть. Дурна голова не лисіє. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка