литий
ЛИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ли́ти 1, 5.
А барана принесе [священик] мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу (Біблія. Пер. І. Огієнка);
А в Римі свято. Велике свято! .. І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Т. Шевченко);
Вікна замальовані ласицями, місяць обливає їх своїм сяйвом, і вони горять переливно і дивовижно, ніби те пальмове листя, лите зі срібла (У. Самчук);
// Те саме, що проли́тий.
Ти, любий друже, заговориш .. про Бога, та про море, Або про марне литу кров З людей великими катами (Т. Шевченко);
// ли́то, безос. пред.
Ще висіло на жолобі цеберко – ним лито воду на жолоб (Ю. Яновський);
* Образно. Бо не з того заліза мене лито і не в тому гартовано вогні, щоб їм вдалося на своє копито переробити душу у мені! (Л. Костенко).
2. у знач. прикм. Вигот. способом лиття; вилитий із розтопленої речовини.
Ставало тяжко рухатись, так немовби він був закутий у залізний, суцільно литий панцер (І. Багряний);
Сидить гостроокий хтось, ніби золотий, цілком литий, – з червонастим виблиском; в короні чудній і пишній одежі (В. Барка);
– Хрестик у нього є. Такий мідний, литий (Ю. Логвин);
Литий карбід вольфраму – перший твердий сплав, що знайшов промислове застосування (з наук. літ.);
За якістю мечі зі зварного булату поступалися хіба що східній зброї із литого булату (з наук.-попул. літ.);
Тверді сплави поділяються на дві основні групи: литі тверді сплави і металокерамічні (з навч. літ.);
// перен., розм. Те саме, що нали́тий 2.
Колосся похилитувалося сиво й пахучо, коли сніпок вкладали до сніпка, зерно було лите, лунке, як дзвоники, і коли батько брав на зуб, то дзвоник весело хрупав – коротко й твердо (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)