литий
ЛИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ли́ти 3.
А в Римі свято. Велике свято!..І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Шевч., II, 1953, 271);
Вдалині, на обрії, за смугою лісу, ніби з срібла литі, крейдяні гори (Головко, Літа.., 1956, 175);
// Те саме, що проли́тий.
Ти, любий друже, заговориш.. про бога, та про море, Або про марне литу кров З людей великими катами (Шевч., II, 1953, 228).
2. у знач. прикм. Вигот. способом лиття (у 3 знач.); вилитий із розплавленої речовини.
Тверді сплави поділяються на дві основні групи: литі тверді сплави і металокерамічні (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 48);
На помості валялись здоровецькі купи срібних грошей, здорові шматки литого срібла та щирого золота (Н.-Лев., IV, 1956, 36);
Важкою, литого скла, попільницею затопила Сахно Гальванеску в тім’я… (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103);
Сухо подзвонюють мідяним листом дуби, ..під ногами вислизають тугі, мов литі, жолуді (Кучер, Прощай.., 1957, 70);
// перен., розм. Те саме, що нали́тий 2.
Зерно лите, повне, як жолудь (Горл., II, 1959, 337).
Словник української мови (СУМ-11)