лихацтво

ЛИХА́ЦТВО, а, с., рідко, розм.

Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю; поведінка, учинки лихача (у 1 знач.).

Треба застерігати дітей від пустощів на дорогах, лихацтва і вдаваної сміливості, які призводять до трагедії (з газ.).

Значення в інших словниках

1. лихацтво — лиха́цтво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лихацтво — -а, с., розм. Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лихацтво — ЛИХА́ЦТВО, а, с., розм. Нестримна сміливість, що межує з нерозсудливістю.  Словник української мови в 11 томах