лихоманний
ЛИХОМА́ННИЙ, а, е.
Те саме, що лихома́нковий.
Все, що відбувалось потім, здавалося царевичеві хворобливими нічницями, важким лихоманним сном (І. Білик);
Я першим ступав за поріг, присвічував сірничиною, чи не чаїться лихоманна душа (Є. Пашковський);
Скорботним зойком зустріну тебе, Лиховісний крик, лихоманний плач, Маріандінське голосіння, Тужбу многослізну вчуєш! (А. Содомора, пер. з тв. Есхіла);
// у знач. ім. лихома́нний, ного, ч.; лихома́нна, ної, ж.; лихома́нне, ного, Хворий на лихоманку (у 1 знач.).
* У порівн. Воздвигнуті взимку, бо літо там [у Петербурзі] вельми коротке, кам'яниці, коли повз них проїжджав віз, трусилися, неначе лихоманні (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)