лихоманково
ЛИХОМА́НКОВО.
Присл. до лихома́нковий.
“Тільки була б зачинена брама!.. Тільки була б зачинена...”, – настирливо думав Бойко, і йому в грудях лихоманково починало стукотіти серце (Гео Шкурупій);
Ми мовчимо. Я тисну йому руку. Моя рука лихоманково гаряча (В. Домонтович);
Двері враз залящали, неначе готелем лихоманково трусить неспокій (М. Бажан);
Видно в бінокль, як лихоманково рубають його матроси швартови (О. Гончар);
Василь застогнав, переборюючи слабість, підійшов до перископів аналітично-дослідних машин. Кілька хвилин лихоманково спостерігав за результатами, які давали автомати (О. Бердник);
– Пане гетьмане! – зашепотів Захарко лихоманково (П. Загребельний);
Лихоманково роздумувала: королівського роду жона увіллє нову снагу в тіло її сина (Р. Іванченко).
Словник української мови (СУМ-20)