лихослівник

ЛИХОСЛІ́ВНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що лихосло́в.

Заподіюючи зло навколишнім, лихослівник може не знати, що найбільшу шкоду він завдає собі й своїм нащадкам (з рел.-церк. літ.).

Значення в інших словниках

1. лихослівник — лихослі́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лихослівник — -а, ч., зах. Лихослов.  Великий тлумачний словник сучасної мови