лицарювання

ЛИЦАРЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. лицарюва́ти 2.

Там де конкуренція, там, швидше за все, немає місця для лицарювання, виникає справжня боротьба (із журн.);

Будь-яке лицарювання Голубятникова в романі є нічим іншим, як цинічною формою офіцерської поведінки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. лицарювання — лицарюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови