лицарювання
ЛИЦАРЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. лицарюва́ти 2.
Там де конкуренція, там, швидше за все, немає місця для лицарювання, виникає справжня боротьба (із журн.);
Будь-яке лицарювання Голубятникова в романі є нічим іншим, як цинічною формою офіцерської поведінки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лицарювання — лицарюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови