лицарювати

ЛИЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

Жити й діяти як лицар.

А який же враг посилав на Запорожжє [Запорожжя], як, по розгромі ляхів, усякому було вільно займати займанщину? Ні, ось підем лицарювати! (П. Куліш);

А князь тоді: “Хто каже се? Пошлю його до хати, Хай вівці й барани пасе, Не варт лицарювати” (Б. Лепкий);

Якщо королі християнські так королюють, як сей лицар лицарює, то не здоліє султан вавилонський і одному одсіч дати, не то що всім, які проти нього лаштуються! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).