1. Словник української мови у 20 томах

лицарський

ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ, а, е.

1. іст. Стос. до лицаря (у 1, 2 знач.).

Годі, вовці-сіроманці, Труп лицарський рвати (П. Куліш);

Так ото як ми виїхали, лицарським звичаєм, до тієї валки... (Д. Мордовець);

– Страхиня над'їхав, – грізним словом визиває турчина на лицарський герць (І. Франко);

У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Леся Українка);

– Благослови, мати, дітей своїх! – сказав Бульба .. – Моли Бога, щоб воювали хоробро, щоб боронили честь лицарську (О. Довженко);

“Козаки” – назва войовничого, лицарського елементу нашого народу... (О. Бердник).

2. перен. Вихований і підкреслено чемний; благородний (у 1 знач.).

[Ялина:] Прости ж мене за те, що горе тобі причинила і чесній лицарській душі твоїй несамохіть уразу тяжкую зробила (І. Карпенко-Карий);

На кожний лист вона уперто допоминалась одповіді, довгої, палкої, повної неземних почувань і лицарського духу (М. Коцюбинський);

Він був старший син королів .. гарний їздець, чоловік лицарський (М. Грушевський);

Ріхтер своїм лицарським ставленням до музики навчив виконавців працювати й думати (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицарський — ли́ца́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лицарський — Шляхетний, зап. благородний; П. геройський. Словник синонімів Караванського
  3. лицарський — [лицарс'кией і лиецарс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. лицарський — -а, -е. 1》 іст. Стос. до лицаря. 2》 перен. Вихований і підкреслено чемний; благородний (у 1 знач.). Лицарський вчинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лицарський — БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. — який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. лицарський — Ли́ца́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лицарський — ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до лицаря. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Л. Укр., І, 1951, 152); — Благослови, мати, дітей своїх! — сказав Бульба.. Словник української мови в 11 томах
  8. лицарський — Лицарський, -а, -е Рыцарскій. Сьогодня достане один з нас лицарської слави, а другий лицарської смерти. К. ЧР. 159. Такий же то виріс козак з його хороший! Що до коня, що до зброї, що до звичаїв лицарських. МВ. ІІ. 59. Словник української мови Грінченка