1. Словник української мови Грінченка

лицарський

Лицарський, -а, -е

Рыцарскій. Сьогодня достане один з нас лицарської слави, а другий лицарської смерти. К. ЧР. 159. Такий же то виріс козак з його хороший! Що до коня, що до зброї, що до звичаїв лицарських. МВ. ІІ. 59.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицарський — ли́ца́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лицарський — Шляхетний, зап. благородний; П. геройський. Словник синонімів Караванського
  3. лицарський — [лицарс'кией і лиецарс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. лицарський — -а, -е. 1》 іст. Стос. до лицаря. 2》 перен. Вихований і підкреслено чемний; благородний (у 1 знач.). Лицарський вчинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лицарський — ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до лицаря (у 1, 2 знач.). Годі, вовці-сіроманці, Труп лицарський рвати (П. Куліш); Так ото як ми виїхали, лицарським звичаєм, до тієї валки... (Д. Словник української мови у 20 томах
  6. лицарський — БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. — який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. лицарський — Ли́ца́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лицарський — ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до лицаря. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Л. Укр., І, 1951, 152); — Благослови, мати, дітей своїх! — сказав Бульба.. Словник української мови в 11 томах