лицарський

БЛАГОРО́ДНИЙ (про вчинки, поведінку, переконання і т. ін. — який відзначається високими моральними якостями, високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який характеризується безкорисливістю, доброзичливістю, незлопам'ятністю, недріб'язковістю); ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ (РИ́ЦАРСЬКИЙ) (який відзначається високими моральними якостями, що виявляються як самовідданість або як благородство манер, поведінки і т. ін.); ШЛЯХЕ́ТНИЙ (про поведінку, манери, ставлення до кого-небудь і т. ін.). — Ох, які ми сьогодні благородні, — зітхнув Христолобенко, — аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало); Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи, розжалобили її до сліз (А. Шиян); Довбуш, мов живий, вставав в оповіданнях Юрчика в усій своїй могутній красі, чарівній лицарській вдачі (Г. Хоткевич); Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (О. Гончар); Марися мимоволі задивилась на це обличчя — бліде, чисте, одухотворене... "Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі..." (О. Гончар). — Пор. 2. че́сний.

ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше, ПОШТИ́ВИЙ розм., УЧТИ́ВИЙ розм. рідко, ЗВИЧА́ЙНИЙ розм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила (мандрівника) вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); (Катрич:) Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина — шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб'язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); (Палажка:) Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була (дівчина).. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). — Пор. 1. догі́дливий.