лицезріти
ЛИЦЕЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., кого, що, книжн., уроч.
Споглядати, бачити кого-, що-небудь у безпосередній близькості.
Не тільки їй одній цікаво скоріше лицезріти що-небудь незвичайне на нашій сцені, але знайдуться й інші охочі (Б. Левін);
А що може бути головнішого для простого чоловіка, аніж лицезріти свого світського чи духовного повелителя в одязі, який відразу засвідчує, хто перед тобою? (П. Загребельний);
Чесно кажучи, за дванадцять років, протягом яких я її [Дульсінею] кохаю, мені й пощастило-то лицезріти її тільки тричі (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);
Возсіяла Ти єси в сяйві Божественної слави, Діво – Божа Отрочице, що предвічного Бога, Господа нашого Ісуса Христа-Дитятка, лицезріти удостоєна (з рел.-церк. літ.);
// ірон.
Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко);
З дверей знято килими, щоб посольство мало щастя лицезріти султанів обід (С. Тельнюк).
Словник української мови (СУМ-20)