личка

ЛИ́ЧКА, и, ж., розм.

Вузька поперечна нашивка на погонах.

– Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, – нарікали товариші (О. Гончар);

Він тепер не рядова тюлька, а єфрейтор і носить єфрейторські лички так пихливо, мов то не лички – маршальські зірки (А. Дімаров);

В жовтні ми вже складали іспити і вішали собі на плечі сержантські лички (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. личка — И, ж. Щиголь. Я йому личку дав, щоб не ловив гав.  Словник сучасного українського сленгу