лобковий

ЛОБКО́ВИЙ, а, е.

Прикм. до лобо́к².

В праву сідницю [Фереклові] ударив [Меріон], і вмить під лобковою кістю Прямо в міхур сечовий простромилося вістря навиліт (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Ділянкою підпотиличної ямки голівка плода впирається в лобкову дугу (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. лобковий — лобко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лобковий — -а, -е. Прикм. до лобок II. Лобкове волосся. Лобкова воша — воша, що передається переважно статевим шляхом, спричиняючи венеричне захворювання – лобковий педикульоз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лобковий — ЛОБКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до лобо́к². Кожна безіменна кістка [таза дитини] складається.. з трьох самостійних частин, які прилягають одна до одної: клубової кістки, сідничної і лобкової (Шк. гігієна, 1954, 69).  Словник української мови в 11 томах