лобище
ЛОБИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до лоб 1.
Хто знає, які думки ховає цей важкий, високий лобище? (О. Донченко);
Стурбовано помацала [матінка] лобище сотникові, бо ж була певна, що це триклятий борщ довів її синка до марення (О. Ільченко);
Коли я вранці заглянув у люстро, то мало не плюнув з огиди: лобище великий, вуха стирчать (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)