ловкач

ЛОВКА́Ч, а́, ч., розм.

Спритна людина, що вміє добре влаштовувати свої справи, вдається до хитрощів.

Домашня Миша заздрить Кажану: “От де ловкач! Такому скрізь житуха” (М. Годованець);

“Добре, що я перед цим зустрів їх на вулиці і вони мені все розказали...“ І ловкач Карафолька жваво переказав усе те, що мали говорити ми з Явою (В. Нестайко).

Значення в інших словниках

1. ловкач — ловка́ч іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. ловкач — див. спритний  Словник синонімів Вусика
3. ловкач — -а, ч., розм. Спритна людина, що вміє добре влаштовувати свої справи, вдається до хитрощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ловкач — Дока, дойка, крутій, проноза, спритух, хитрун, хитрюга, див. обманщик  Словник чужослів Павло Штепа
5. ловкач — ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. ловкач — ЛОВКА́Ч, а́, ч., розм. Спритна людина, що вміє добре влаштовувати свої справи, вдається до хитрощів. Домашня Миша заздрить Кажану: "От де ловкач! Такому скрізь житуха" (Год., Заяча математ., 1961, 127).  Словник української мови в 11 томах