логофет
ЛОГОФЕ́Т, а, ч., іст.
У Візантії, Молдові – назва деяких найвищих державних посад.
Імператор Василь велів логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра Василя. Ждати йому не довелось (С. Скляренко);
Люди логофета стали веред ним [Кандихом] стіною і тим нагадали: пора й честь знати (Д. Міщенко);
– Віддайте його [варвара] тому, хто виплатить за нього логофету казни кентинарій золота (П. Загребельний).
(1) Логофе́т вели́кий:
а) високий державний урядовець у Візантії, відповідальний за імператорську скарбницю, податки, патріаршу печатку і т. ін.
Посада великий логофет з'явилася за правління Олексія I Комніна (1081–1118) для нагляду та координації діяльності інших державних служб (з навч. літ.);
б) канцлер, зберігач державної печатки й секретар господарської канцелярії в Молдовській державі XV–XIX ст.
Великий логофет іноді виконував функції господаря Молдови, коли того не було в країні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)