ложкар

ЛОЖКА́Р, я́, ч.

1. Майстер, що виробляє ложки.

У нас по селах кождий [кожний] ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (І. Франко);

Ми сіли біля того сирна прямо на спориші й дерев'яними ложками (теж господар вирізав, бо до сього ще й ложкарем був) заходилися сьорбати щербу (В. Чемерис).

2. Інструмент, яким виробляють ложки.

При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, ложкарів, стамесок (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. ложкар — ложка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ложкар — -я, ч. 1》 Майстер, що виробляє дерев'яні ложки. 2》 Інструмент, яким виробляють дерев'яні ложки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ложкар — Ложка́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ложкар — ЛОЖКА́Р, я́, ч. 1. Майстер, що виробляє ложки. У нас по селах кождий ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (Фр., II, 1950, 130). 2. Інструмент, яким виробляють ложки.  Словник української мови в 11 томах