1. Словник української мови у 20 томах

ложкар

ЛОЖКА́Р, я́, ч.

1. Майстер, що виробляє ложки.

У нас по селах кождий [кожний] ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (І. Франко);

Ми сіли біля того сирна прямо на спориші й дерев'яними ложками (теж господар вирізав, бо до сього ще й ложкарем був) заходилися сьорбати щербу (В. Чемерис).

2. Інструмент, яким виробляють ложки.

При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, ложкарів, стамесок (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ложкар — ложка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ложкар — -я, ч. 1》 Майстер, що виробляє дерев'яні ложки. 2》 Інструмент, яким виробляють дерев'яні ложки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ложкар — Ложка́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ложкар — ЛОЖКА́Р, я́, ч. 1. Майстер, що виробляє ложки. У нас по селах кождий ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (Фр., II, 1950, 130). 2. Інструмент, яким виробляють ложки. Словник української мови в 11 томах