ложка

ЛО́ЖКА, и, ж.

Предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву.

– Ну, то сідайте, діду, беріть ложку та їжте, будьте в нас нині гостем (Т. Бордуляк);

Вивернеться [Килина], а таки зробить так, щоб чоловік ложку на стіл не поклав, поки щось у мисці є (Д. Бузько);

Діти, що тримали вже напоготові ложки, враз підсунулися ближче (К. Гриб);

// чого і без дод. Кількість страви, набрана цим предметом.

Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула (Панас Мирний);

Мати з'їла дві-три ложки та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною (М. Коцюбинський);

До сніданку пройдуся садом, ще сутінковим, сіруватим, – пізня осінь, потім снідаю, цмулячи кожну ложку супу (В. Дрозд);

// перен., розм. Мала кількість, крапля чого-небудь.

Бідний готельний слуга приносив мені іноді декілька ложок супу (І. Франко);

Катерина зварить кулешу, діти повстають, та й вже є для них гаряча ложка борщу (В. Стефаник);

За хлопцями гицає [Марія], як кобила, а ти без ложки теплої страви сидиш (У. Самчук);

Хіба не видно он по тій сумовитій корові, на хребті якої походжає ворона, що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (М. Стельмах).

(1) Десе́ртна ло́жка – ложка, менша від столової і більша від чайної, приблизним об'ємом близько 10 мл, а також міра, що дорівнює місткості цієї ложки.

На млинці накладали її [ікру] стільки, що й тих млинців не було видно, а згодом транспортували її до власних ротів десертними ложками (В. Чемерис);

(2) Столо́ва ло́жка – велика ложка, більша від десертної й чайної, приблизним об'ємом близько 12,5 мл, а також міра, що дорівнює місткості цієї ложки.

На цей раз наглядач дав у кожну миску буквально по одній столовій ложці каші і тим програма вичерпалася (І. Багряний);

Вона [Марія] вкинула в чашки по столовій ложці розчинної кави і до верху налила води (І. Роздобудько);

(3) Ча́йна ло́жка (ло́жечка) – маленька ложка, якою помішують чай у склянці, чашці і. т. ін. приблизним об'ємом близько 5 мл, а також міра, що дорівнює місткості цієї ложки.

Мольфар розливає настоянку в крихітні чарочки та примовляє: – Це – напій життя. Хто вживатиме його щодня, по чайній ложці, той здоров'я та силу матиме до самої смерті (О. Бердник).

◇ Вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю див. влива́ти¹;

Втопи́ти в ло́жці води́ див. втопи́ти;

Загляда́ти в ло́жку див. загляда́ти;

[І] в ло́жці [води́] не спійма́єш (не пійма́єш) див. спійма́ти;

І ло́жки не вмочи́ти див. умоча́ти¹;

(4) Ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду] – що-небудь незначне, невелике, що псує якусь справу або вигляд чогось.

– Яке таке? Та в нього знаєш скільки пісень? – скаже інша. – Багато, – підтримує дід Харлампій і за звичкою додасть у діжку меду ложку дьогтю: – Але жодної своєї (М. Циба);

Павлюк – то є виняток, то є ложка дьогтю в солодкій бочці реєстрового меду (В. Чемерис);

Ло́жкою не пої́сти див. поїда́ти;

Не розмину́тися з ло́жкою див. розмина́тися²;

Як (коли́) мед, то й ло́жкою див. мед;

Як поло́ник між ло́жками див. поло́ник.