лозиняка
ЛОЗИНЯ́КА, и, ж.
Збільш. до лози́на 1.
– Тільки застану, що він [син] тут отирається без роботи, – так й займу лозинякою (С. Васильченко);
– Там з гвинтівками і лозиняками. – Стріляють і в шию дають такої крупчатки, що сніг їси... (В. Барка);
Махнув [Клюсик] лозинякою по бур'янині, мов шаблюкою з турка голову змахнув (С. Тельнюк);
Бувало, їду на лозиняці верхи в батьковій старій будьонівці, .. уявляю себе на баскому гривачі з шаблюкою в правиці (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)