локаята

ЛОКАЯ́ТА, и, ж.

Давньоіндійська система матеріалізму, що пояснювала світ взаємодією чотирьох елементів (землі, води, вогню і повітря), проголошувала матеріальний світ єдиною реальністю, а метою людського існування – насолоди.

Філософське вчення локаяти виникло приблизно в середині І тисячоліття до н. е., на межі літосчислення оформилось у філософську течію, пізньою формою якої стало вчення чарвака (з наук. літ.);

В історії культури Індії значне місце належить найбільш радикальній з давніх матеріалістичних систем – локаяті (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. локаята — локая́та іменник жіночого роду інд.  Орфографічний словник української мови
2. локаята — -и, ж. Давньоіндійська система матеріалізму, що пояснює світ взаємодією чотирьох елементів: землі, води, вогню та повітря; завдяки змішанню цих елементів виникає також і духовне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. локаята — локая́та (санскр.) те саме, що й чарвака.  Словник іншомовних слів Мельничука