локаята

ЛОКАЯ́ТА, и, ж.

Давньоіндійська система матеріалізму, що пояснювала світ взаємодією чотирьох елементів (землі, води, вогню і повітря), проголошувала матеріальний світ єдиною реальністю, а метою людського існування – насолоди.

Філософське вчення локаяти виникло приблизно в середині І тисячоліття до н. е., на межі літосчислення оформилось у філософську течію, пізньою формою якої стало вчення чарвака (з наук. літ.);

В історії культури Індії значне місце належить найбільш радикальній з давніх матеріалістичних систем – локаяті (з навч. літ.).