ломлений
ЛО́МЛЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ломи́ти 1.
Хліб був ломлений і спожитий і вино випите лише через вірних одинадцять учеників (з рел.-церк. літ.);
* Образно. Битий, душений, ломлений землею, він тепер стояв перед Васютою, як осіння негода (М. Стельмах);
// у знач. прикм. Вигнутий, заломлений під кутом.
Поволі сонце хилилося в тихе надвечір'я. Овид над Забережжю то спинався в небо ломленими велетенськими горбами, то круто западав глибокими ущелинами (І. Чендей);
Той на незвичне слово підійняв ломлену брову – а в оці ненависті по саме дно (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)