ломовий
ЛОМОВИ́Й, а́, е́.
1. заст. Стос. до ламання.
В Січі є гарматний наряд: одна гармата мідна ломова й до неї 100 куль (А. Кащенко);
У центрі ж знову гуркотіла ломова битва. Пряжило сонце, жаром горіли шаблі, дула мушкетів нагрілися, аж пашіли (Ю. Мушкетик);
– Турки робили підкопи. Палили по фортеці із ломових гармат, бомби летіли й за дня, і за ночі (Г. Колісник).
2. розм., рідко. Призначений для перевезення важких вантажів; вантажний (про коней).
“Опелі” теж бувають різні. Це як коні – може бути ломовий кінь, а може бути й рисак. У мене ломовий (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)