ломіт

ЛО́МІТ, моту, ч., діал.

Звук (гул, шум) від ламання.

Мов з хмар повінь, задощіли стріли, Ломіт ратищ, мовби рахкот грома [гуркіт грому] (М. Шашкевич);

Були хвилі, в яких бідний ключник майже напевно дожидав, що в найближчій секунді ціла в'язниця рикне страшенним вереском, залунає ломіт та лускіт валених мурів, гук вистрілів, град проклять і лайок (І. Франко);

Тріск, ломіт, плюск, вода піднялася вгору, але запора не подалася (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. ломіт — Ло́міт: — гул, тріскотня, ляскіт [10]  Словник з творів Івана Франка
2. ломіт — ло́міт іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. ломіт — -моту, ч., діал. Ламання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ломіт — ЛО́МІТ, моту, ч., діал. Ламання. Камінь.. з громовим ломотом грохнув собою в долину, розбиваючися о скалу (Фр., VIII, 1952, 226); Раз у раз чувся в діброві ломіт сухого гілля (Оп., Іду.., 1958, 178).  Словник української мови в 11 томах