лопотання

ЛОПОТА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. лопота́ти та звуки, утворювані цією дією.

Те лопотання босих ніг, те відсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, – сповняють повітря несказанною тривогою (М. Коцюбинський);

На нас обвалилася рясна нічна злива з вкрадливим лопотанням по молодому листі (С. Андрухович);

* У порівн. Її син, змалку несмілий, склонний [схильний] до самоти, до задуми і меланхолії, чув над собою мов лопотання крил якихсь чорних демонів, що грозилися здмухнути ясний світоч його духу (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. лопотання — лопота́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лопотання — -я, с., розм. Дія за знач. лопотати і звуки, утворювані цією дією. Рясне лопотання крапель дощу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лопотання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. лопотання — ЛОПОТА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лопота́ти і звуки, утворювані цією дією. Те лопотання босих ніг, те відсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах