лопотіння

ЛОПОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. лопоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Дерева – в маячні. Шалене лопотіння дощу – об шиби, об ключини – губ (В. Стус);

Верещання з лопотінням ніг пробігло попід вікнами й зупинилось на призьбі, саме коло Андрія Григоровича (В. Винниченко);

Малий Петрусь заснув на руках, заколисаний її засапаною ходою. Вона чула лопотіння своєї спідниці (Б. Харчук);

Свист у вухах. І лопотіння крил. Кажани чи ворони? (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. лопотіння — лопоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лопотіння — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. лопотіння — -я, с., розм. Дія за знач. лопотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лопотіння — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. лопотіння — ЛОПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лопоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Крізь розкрите вікно вдирався в кімнату радісним лопотінням наростаючий шум дощу (Рибак, Час.., 1960, 789); Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг… (Сос.  Словник української мови в 11 томах